Новини

Виробництво желатину починається з побічних продуктів тваринного походження (шкіри, кістки, сухожилля), які очищаються, знежирюються та подрібнюються. Найпоширенішими є свинячі шкури (30–50% колагену) та коров'ячі кістки. Сировина проходить перевірку на відсутність хвороб або забруднень, що є критично важливим кроком для харчового/фармацевтичного желатину.

Желатин з неправильно оброблених тваринних матеріалів може містити забруднюючі речовини: важкі метали з промислових зон, антибіотики від худоби або патогени, такі як сальмонела. Бичачий желатин з регіонів, ендемічних щодо BSE, викликає занепокоєння щодо пріонних захворювань, хоча суворий контроль поставок (наприклад, дотримання правил ЄС) мінімізує цей ризик. Рибний желатин, хоча й безпечніший, може містити ртуть, якщо його отримують із забруднених вод.

Найбільш помітним впливом желатину є створення гелевих текстур з різною еластичністю. У жувальних цукерках концентрація желатину 10–15% забезпечує жувальну, пружну текстуру. У заливному цукерці нижчі концентрації (2–5%) створюють ніжний, хиткий гель, який демонструє такі інгредієнти, як овочі або м'ясо. Температура плавлення гелю (25–35°C) забезпечує його м'якість у роті, покращуючи смакові якості.

Я.Гелеутворення та еластичність​

Найбільш помітним впливом желатину є створення гелевих текстур з різною еластичністю. У жувальних цукерках концентрація желатину 10–15% забезпечує жувальну, пружну текстуру. У заливному цукерці нижчі концентрації (2–5%) створюють ніжний, хиткий гель, який демонструє такі інгредієнти, як овочі або м’ясо. Температура плавлення гелю (25–35°C) забезпечує його м’якість у роті, покращуючи смакові якості.

Желатин – це продукт, отриманий шляхом очищення та переважно гідролізу колагену зі шкіри, кісток та білих сполучних тканин тварин. Найчастіше використовуються методи екстракції желатину, включаючи луг, кислоту та ферментну обробку. Виробництво желатину включає три основні процеси: попередню обробку, екстракцію желатину та подальшу обробку.